ПОРФИРІЙ МАРТИНОВИЧ
1856–1933
Порфирій Мартинович народився у сім’ї чиновника – секретаря повітового суду. Після навчання в місцевому пансіоні батько віддав його у 1876-у році в Харківську класичну гімназію. У 1873-1881-у роках Порфирій Денисович навчався у Петербурзькій Імператорській Академії мистецтв, але через хворобу навчання не закінчив; дотримувався порад І. М. Крамського.
Під час навчання у 1877-у році отримав велику срібну медаль. Експонент Товариства передвижників. Коли був студентом Академії мистецтв, послужив моделлю для створення образу одного з козаків у картині Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Рєпін писав цього персонажа з гіпсової маски, знятої з Мартиновича під час практичних занять в Академії.
З 1880-х роках майже не займається живописом через нервову недугу та бідність. Однак усе життя збирав фольклор. Художник виконав ряд замальовок народного побуту, традиційного оздоблення, українських краєвидів, дерев’яних храмів і будинків, колоритних і характерних типів чумаків, реліквій їх господарства. Вивчав також український народний одяг і зробив багато замальовок: як цілих комплектів, так і окремих предметів костюма. Збирав твори мандрівних співаків-музикантів. Результати роботи Порфирія Денисовича увійшли до збірки “Українські записи Порфирія Мартиновича”, яка вийшла у 1906-у році у Києві.
У 1922-1933-у роках працював науковим співробітником Красноградського краєзнавчого музею.
Порфирій Мартинович – автор багатьох самобутніх портретів національних типів українських селян і полтавських козаків, ілюстрацій до поеми І. Котляревського “Енеїда” (13 композицій олією і італійським олівцем 1873-1884 років).
Книги про Порфирія Мартиновича:
- Опанас Сластьон. Мартинович. Спогади. Харків, Рух, 1931.
- С. А. Таранушенко. П. Д. Мартинович. Київ, Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1958.
- Порфирій Мартинович і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції. Харків, Фонд ім. Гната Хоткевича, 2006.
- Порфирій Мартинович. Українські записи. Харків, Видавець Савчук О. О., 2012.