ОЛЕКСАНДР МІЛОВЗОРОВ

1938

Олександр Міловзоров

Народився у Києві. У 1957 році закінчив Київське училище прикладного мистецтва, відділення художнього текстилю. У 1968 закінчив Ленінградське Вище художньо-промиспове училище ім. В. І. Мухіної. Викладачі К М. Митрофа­нов, В. Ф. Марков. Вивчав скло, його дипломною роботою був комплект скляних келихів.

Учасник республіканських всесоюзних, зарубіжних виставок. Працював у галузі монументального мистецтва і при­кладного мистецтва в архітектурі, кераміці, графіці.

У 1970-1971 роках виконав комплексне декоративне оформлення ресторану “Дубки” у Києві; у 1974 — комплексне декоративне оформлення Будинку урочистих подій. Згодом оформив інтер’єри Національної філармонії України, станції метро “Тараса Шевченка” (1980) і “Республіканський стадіон”, нині “Олімпійська” (1982).

Художник переважно працював з глиною, латунню, бронзою та залізом, але знайомство із склом відіграло помітну роль у формуванні його художнього світогляду. Як правило, Олександр Міловзоров віддає перевагу надійним і простим прийомам виявлення художньої виразності скла чи глини. Користуючись різноманітними термічними прийомами, він плете мереживо із сталі двотаврової балки. В іншому випадку смужечки глини в його руках сплітаються у якусь фантастичну рослину або утворюють ажурну філіжанку з блюдцем. Звичайно, це — суто експериментальні твори, практичного значення та чашка не має. Але в даному разі важливо, що в тій “непрактичній” речі втілився непересічний досвід художника, його пошуки нової виразної форми. Сьогодні це — позафункціональний експеримент, начерк, а завтра — твір, що продемонструє зовсім несподівані пластичні можливості матеріалу, здобутого з надр землі.

Особливе ставлення художника до квіткових рослин. Він поетизує їх у багатьох своїх творах. Форма квітки здається йому найдосконалішою і для скляних ваз, які в нього нагадують напіврозкриті бутони, і для латунних розеток лампіонів. Люстри і світильники, які зробив О. Міловзоров для Київського Музею-будинку Т. Г. Шевченка, свідчать про те, що йому близьке й зрозуміле декоративне мистецтво класицизму з його культом рослини і квітки. З другого боку, численні квіткові мотиви, саме “ботанічне” мислення споріднюють його творчість з народним декоративним мистецтвом.

Працюючи разом з архітекторами над інтер’єрами чи екстер’єрами новобудов, художник намагається пом’якшити жорстку архітектурну форму сучасної типової споруди, збагатити її, “обростити” пластичним рослинним мотивом. Він сміливо перетворює прямокутні двори шкіл на казкові акваріуми та пташині двори. На його керамічних панно люди завжди опиняються в оточенні птахів, метеликів, дерев та квітів. Оформлені Олександром Міловзоровим екстер’єри долають одноманітність міської забудови. Вкриті солями металів крила його керамічних птахів ніколи не блякнуть, а пелюстки обпалених у вогні квітів не в’януть навіть узимку. Вони збагачують життя мешканця сучасного міста тими враженнями, яких йому так не вистачає у повсякденному його житті, не дають прив’янути почуттю природи, радості спілкування з нею.

Олександр Міловзоров у 1987 році створив галерею “Триптих”, у 1996 — “Галерею-36” на Андріївському узвозі.

Книги про Олександра Міловзорова:

• Олександр Міловзоров. Каталог виставки. Художня кераміка, освітлювальна арматура, кований метал. Київ, 1978.
• Олександр Міловзоров. Каталог виставки творів. Київ, Спілка художників України, 1991.
• Олександр Міловзоров. Шляхи подолання інерції. Київ, Мистецтво, 2001. 
• Олександр Міловзоров. Тет-а-тет. Київ, ВХСтудіо, 2009.
  Олександр Міловзоров. Золоті сторінки українського фольклору. Київ, 2009.
• Олександр Міловзоров. Скло. Кераміка. Метал. Живопис. Графіка.
• Олександр Міловзоров. Шляхи. Київ, Дух і Літера, 2015.
• Олександр Міловзоров. Мій Київ. Київ, 2019.
• Олександр Міловзоров. Дари музею (альбом творів з музейної колекції). Київ, ТОВ «Вістка», 2020.
• Олександр Міловзоров. Чеські хроніки. Київ, 2023.

Книги з ілюстраціями Олександра Міловзорова:

• А. З. Бондарчук. Червона зірка. Оповідання. Київ, Веселка, 1972.