ФЕДІР НІРОД

1907–1996

Федір Нірод

Художник театру. У 1925-у році закінчив Київську художньо-індустріальну професійну школу, у 1930-у – Київський художній інститут, де навчався у Ф. Кричевського, В. Пальмова, К. Федорченка. Працював головним художником у Запорізькому (1934-45, тепер Львівському) українському драматичному театрі імені М. Заньковецької, а також Львівському (1950-60) та Київському (1961-90) театрах опери та балету.

Оформив вистави “Украдене щастя” І. Франка (1940), “Далібор” Б. Сметани (1951), “Лісова пісня” В. Кирейка (1953), “Свіччине весілля” І. Кочерги (1959), “Милана” (1957), “Назар Стодоля” К. Данькевича (1961), “Тарас Шевченко” (1964) і “Ярослав Мудрий” (1975) Г. Майбороди, “Ромео і Джульєтта” С. Прокоф`єва, “Касандра” Лесі Українки (обидві – 1971), “Князь Ігор” О. Бородіна (1975), “Спартака” А. Хачатуряна (1977), “Лебедине озеро” П. Чайковського (1979), “Наймичка” М. Вериківського (1984), “Дон Карлос” (Дж. Верді (1986), “Хованщина” М. Мусогорського (1968, 1988).

Творчість майстра, що включає найрізноманітніші за темою, зображеною епохою, жанром, стилем спектаклі, відзначається цілісністю і неповторністю.

Книги про Федіра Нірода:

• Майя Панфілова. Федір Нірод. Київ, Мистецтво, 1969.
• Народний художник СРСР Федір Нірод. Виставка творів. Театрально-декораційне мистецтво. Каталог. Київ, Спілка художників України, 1987.
• Федір Нірод. Альбом. Київ, Мистецтво, 1988.
• Федір Нірод. Спогади художника, або Записки щасливої людини. Київ, Либідь, 2004.