ОЛЕКСАНДР ПАЩЕНКО
1906–1963

Олександр Пащенко
Творчість майстра станкової гравюри Олександра Софоновича Гіащенка належить до кращих надбань українського образотворчого мистецтва. Його твори сповнені гострого відчуття часу, це художні документи епохи, що відзначаються правдивістю, достовірністю, силою художнього узагальнення.
Прагнення оспівати героїку соціалістичного будівництва підказувало митцеві сюжети, зв’язані з грандіозним спорудженням гідроелектростанцій на Дніпрі, з життям ливарників, суднобудівників—простих радянських людей, творча праця яких знаменує розквіт нашої Батьківщини. Так з’явилися цикли ліногравюр і малюнків, що об’єднуються в самостійні закінчені альбоми: “Київська сюїта”, “Відбудова Дніпрогесу”, “Шляхами війни”, “Київ — Дніпро”, “У металургів Придніпров’я”, “Судноремонтний завод па Дніпрі”, “Кременчуцька ГЕС”, “Київська-Комсомольська ГЕС”.Найяскравіше творча індивідуальність Пащенка розкрилася в жанрі індустріального пейзажу.
Художник своєрідний, з своїми улюбленими сюжетами і мотивами, Пащенко був одним із зачинателів кольорової ліногравюри в Україні. Ця техніка привернула увагу Пащенка-художника ще в молоді роки, і протягом всього творчого життя він приділяє їй багато уваги.
Робота над кольоровою ліногравюрою вимагає від митця не тільки майстерності гравера, а й досконалого володіння рисунком, тонкого відчуття кольору. Оскільки одна кольорова ліногравюра друкується з декількох дощок, її художня цінність залежить і від якості гравірування, і від самого процесу друкування — від зосередженості і любові художника до своєї справи. Кожний естамп, надрукований майстром, несе в собі неповторні риси його творчої манери.
Народився Пащенко в 1906 році на Вінниччині, в бідній селянській родині. Ще підлітком, не закінчивши навіть неповної середньої школи, він іде працювати робітником на цукровий завод. У 1928 році вступив до Київського художнього інституту. Навчаючись мистецтва ліногравюри, Пащенко звертався до творчості таких видатних майстрів графіки, як О. П. Остроумова-Лебедєва, В. Д. Фалілєєв, І. М. Павлов, художній досвід яких сприяв розвитку його власного хисту. Постійні пошуки, прагнення знайти свою художню манеру — характерні риси митця. Це особливо яскраво виявилося в одній з його кращих робіт довоєнного періоду “Повінь на Дніпрі. Труханів острів” (1937). Сіро-зеленуватий колорит, легкість у передачі весняного вбрання дерев, срібляста поверхня води — все це створює поетичний образ ранньої весни.
У довоєнні роки визначилася і одна з основних тематичних ліній, що проходить через усю творчість художника. Це тема любові до рідного Києва, міста-красеня, живописні схили, архітектура, зелені парки та вулиці якого сповнені особливої чарівності. У 1943 році народжується альбом “Київська сюїта”, який з року в рік поповнюється новими роботами: “Київський державний музей українського мистецтва” (1952), “Новий Хрещатик” (1960), “Набережна Дніпра” (1960) та інші.
Напружену творчу працю художник завжди поєднував з активною громадською та педагогічною діяльністю. Протягом багатьох років Пащенко був ректором, професором та керівником майстерні станкової графіки Київського державного художнього інституту.
Книги про Олександра Пащенка:
- Владич Л. В. Александр Софронович Пащенко. Москва, 1957.
- Александр Софонович Пащенко. Каталог выставки. Москва, Академия художеств СССР, 1961.
- Олександр Пащенко. Альбом репродукцій. Київ, Мистецтво, 1964.
- Олександр Сафонович Пащенко. Каталог виставки. Київ, Реклама, 1988.
- Олександр Пащенко. Спогади про художника. 1990.