ВОЛОДИМИР ПІНІГІН
1941–2015
Графік. Дитинство і юність Володимира Пінігіна минули в Ленінграді. Навчався у художньому гуртку при Ермітажі. 1958 року він переїхав до Львова. В 1965 році закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова за фахом «Графіка». Працював у книжковій і станковій графіці, плакаті, дизайні, сценографії, живописі. У 1985–1999 роках перейшов на малі форми графіки у техніках офорта, травлення, сухої голки, інталії, монотипії. Ілюстрував художні книжки, переважно авторів-фантастів — Жуля Верна, Герберта Веллса, Рея Бредбері, Артура Кларка, Кліффорда Саймака, П’єра Буля, Станіслава Лема, Олександра Бєляєва, Карела Чапека, Василя Бережного.
З 1963 року Володимир Пінігін взяв участь у близько 120 групових регіональних, республіканських, міжнародних виставках. Провів 12 персональних виставок в Україні, Росії, Бельгії, Голландії, Німеччині, США, Польщі. Нагороджувався преміями й дипломами міжнародних виставок. Був одружений з художницею Лідією Бусалаєвою (1940—2013). Дочка подружжя Іветта Ключковська теж стала художницею.
Книги з ілюстраціями Володимира Пінігіна:
- Карпенко Г. До зустрічі в ефірі. Про аматорів-короткохвильовиків. Київ, Веселка, 1973.
- Василь Бережний. Дем’янко Дерев’янко, або Пригоди електронного хлопчика. Повість-казка. Київ, Веселка, 1975.
- Станіслав Лем. Катар. Науково-фантастичний роман. Львів, Каменяр, 1982.
- Курт Летше. Ешафот. Роман. Львів, Каменяр, 1983.