АНТОН ШТЕПА
1903–2005
Антон Штепа
Антон Гнатович Штепа народився у селі Сваричівка на Чернігівщині у родині, в якій віддавна займалися виготовленням виробів з деревини. Саме цю майстерність успадкував Штепа. Він мав не лише вправні руки, а й багату фантазію: був винахідником у галузі техніки, власноруч виготовляв різні музичні інструменти та сам грав на них. У 1926 сконструював першу в селі функціональну модель парової машини. Самотужки освоїв гру на лірі; часто виступав – грав на лірі, скрипці, гармошці.
Найбільш яскраво талант Штепи виявився в образотворчому та побутотворчому мистецтві, хоч майстер і почав займатися художнім різьбленням у віці 60 років.
Залишив по собі вагомий мистецький спадок. Антон Штепа є автором дерев’яних скульптурних композицій і барельєфів з життя українського народу: “Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати”, “Наймичка”, “Лірник”, “Тарас Бульба”, “Жнива”, “Молотьба”, “Випив чарочку, не більше”. Улюблена тема – Шевченкіана. Майстер художнього різьблення досяг гармонії форми і змісту завдяки неперевершеності у володінні матеріалом, високому злету фантазії, хисту у побудові композиції.
Основні стилістичні особливості творів Антона Штепи: узагальнення, статичність, деякі порушення пропорцій зображень, лаконічність силуетів – взагалі притаманні народній скульптурі. Усі ці ознаки надають його творам наївної привабливості і щирості.
До 85-літнього ювілею Штепі присвоєно звання заслуженого художника України, до 90-ліття — народного художника України.