ПЕТРО ВЕРНА
1876–1966
Петро Верна
Петро Петрович Верна народився на хуторі Гора (нині село), Бориспільського району, 7 січня 1876 року в родині бідного селянина Петра Гурійовича Вірні. Сім’я, у якій було четверо дітей, жила бідно. Коли Петру виповнилося п’ять років, помер батько. Незабаром згорів будинок, і вся сім’я переселилася в землянку. Петро Верна читати і писати вчився не у сільській школі, а у двоюрідного брата. У віці 10 років пас сусідських овець. Петро Верна ріс допитливим хлопцем; разом з матір’ю відвідував ярмарки в Борисполі, придивлявся до барвистого національного одягу і до виробів місцевих ремісників та умільців, які привозили розписані глечики, миски, дерев’яні іграшки. Надивившись на різні вироби, Верна і сам пробував робити подібні. Мати ж навчила його шити одяг.
У 1900 році Верна одружився на пралі Маланці Дмитрівні Борисенко. На той час він стеріг ліс поміщика, будував печі, шив одяг сільським дітям. Часу на різьбу було обмаль, але якось Петро Верна вирізав бюст Т. Г. Шевченка, який встановив у своєму дворі. Двір був поряд з великою дорогою на Київ, тому тут час то зупинялися проїжджі. Творчість Верни поступово ставала відомою.
У 1913 році шанувальники різьбяра з Англії надіслали йому в подарунок набір інструментів для різьблення. Зараз вони експонуються в Бориспільському історичному-краєзнавчому музеї. У тому ж році Петро Петрович взяв участь в першій Всеросійській виставці кустарів, яка була організована в місті Полтава.
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років Верна багато працював над скульптурними постатями, декоративними тарілками і портретами. У 1934-у році майстра прийняли вільним слухачем до Київського художнього інституту на два роки. У Києві Верна
знайомиться з творами образотворчого мистецтва, відвідує виставки і музеї. Усе це вдосконалює його майстерность. Роботи Верни експонуються на виставках народної творчості у Києві, Харкові, Москві, Ленінграді, Варшаві та інших містах; їх включають у свої експозиції числені музеї України.
Для Верни народне життя і безсмертні літературні джерела були першоосновою, що надихала його на творчість, формувала його стиль, збагачувала і підносила талант.
Помер Петро Петрович 3 квітня 1966 року в місті Бориспіль та був похований на Миколаївському цвинтарі.