ВІКТОР ЗАРЕЦЬКИЙ
1925–1990
Віктор Зарецький
Закінчив у 1953-у році Київський художній інститут (майстерня С. Григор`єва). У 1953–1957-у роках викладав у цьому інституті. Разом з дружиною Аллою Горською був одним із лідерів шістдесятницького руху. Після вимушеного від`їзду Леся Танюка до Москви Зарецький з 1963-о року – голова Київського клубу творчої молоді. Відкрив 1978-о року власну художню студію. Розробив оригінальну педагогічну систему – “Роздуми біля полотна”, текст якої опублікував під назвою “Велике таїнство творчості” в журналі “Образотворче мистецтво” (№1-2 за 1993 рік). В художній студії навчалось понад 200 учнів. Серед них: О. Авраменко, А. Рибачук, А. Савадов, М. Соченко, Л. Піша, Т. Лобода, К. Е. Кунцевич, Ю. Маккавійчук, Т. Галочкіна, Ж. Василевська, Л. Кремінська, С. Тітов, В. Комаджієв, А. Твердий, М. О. Шкарапута та інші. Пережив тяжку особисту драму: 28 листопада 1970-о року за нез`ясованих оюбставин від рук убивць трагічно загинули батько і дружина.
Працював у галузі станкового і монументального живопису: картини – “Шахтарі. Зміна” (1956, цим твором Зарецький поклав край парадно-святковим канонам; зображував шахтарів як людей тяжкої, виснажливої праці), “Шахтарський двір” (1958), “Портрет ланкової П. Сироватко” (1960), “Дівчата” (1962), “Оля” (1969); створив монументальну мозаїку “Прометей” на середній школі №5 в Донецьку (1965-66, у співавторстві з Г. Синицею, Г. Зубченко); портрети В. Касіяна, М. Яцківа (обидва – 1972), О. Горського, І. Заславської, В. Шевчука, Л. Миронової, С. Васильченка (всі – 1973), Р. Недашківської (1974), О. Зарецького (1975).
Наприкінці 1970-початку-1980-х років Зарецький звернувся до мистецтва сецессіону (зосібно до спадщини Густава Клімта), художня система якого дала поштовх новому етапу європейськоїї пластики. Спираючись на українську національну традицію, Віктор Іванович активно використовував притаманну цьому стилю модерн символічну мову. Серед творів: портрети О. Кравченко (1986), Л. Козаченко, Т. Цимбал (всі – 1987), Т. Дем`яненко (1988), Р. Недашківської (“Актриса”, 1989), “Сон-трава” (1986), “Весняні клопоти”, “Літо”, “Солдатка”, “Ой, кум до куми залицявся” (всі – 1986-1987), “Осінь. Конча Озерна”, триптих “Мистецтво” (“Золоті часи мистецтва”, “Металевий рок”, “Після катастрофи”), “Релігії” (“Язичництво”, “Вічний дзвін”, “білобог і чорнобог”) (всі 1987), “Пікнік”, “Голодомор”, “Пам`яті Ганни Собачко-Шостак” (всі – 1988), “Орач. В. Стус”, “Пам`яті Алли Горської” (обидва – 1989-90).
Державну премію України імені Тараса Шевченка отримав посмертно у 1994-у році.
Книги про Віктора Зарецького:
- Віктор Зарецький. Каталог виставки творів. Живопис. Графіка. Київ, 1991.
- Художник Віктор Зарецький. Пошуки коріння. Листи, нариси, спогади, статті. Київ, 2009.
- Олеся Авраменко. Терези долі Віктора Зарецького. Творчий шлях митця крізь призму процесів трансформації художнього життя в Україні 50-80-х років 20-о століття. Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України, 2011.
- Плеяда нескорених: Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна. Бібліографічний нарис. Київ, 2011.
- Олеся Авраменко. Зарецький. Терези долі. Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2018.
- Віктор Зарецький. “Реквієм”. Живопис 1950-80-х років. Каталог виставки. Київ, 2017.
Книги з ілюстраціями Віктора Зарецького:
- Грицько Бойко. Шахтарочка. Київ, Молодь, 1956.
- Марія Пригара. Весела мандрівка. Поема. Київ, Дитвидав, 1959.
- Максим Рильський. Портрет Леніна. Вірші. Київ, Дитвидав, 1960.
- Байдебура П. Як ми шахту будували. Оповідання. Київ, Дитвидав, 1960.
- Марія Познанська. Що я знаю про метро. Поема. Київ, Дитвидав, 1961.
- Марія Познанська. Любій малечі про цікаві речі. Вірші. Київ, Веселка, 1964.
- Донець Г. Подарунок Ілліча. Віршовані оповідання. Київ, Веселка, 1965.