СТЕФАНІЯ ГЕБУС-БАРАНЕЦЬКА

1905–1985

Стефанія Гебус-Баранецька

Стефанія Гебус-Баранецька

Стефанія Мефодіївна Гебус-Баранецька належить до числа видатних українських графіків. Із багатьох графічних технік вона найкраще володіла технікою дереворита. З-під її різця вийшло більше трьохсот творів. Гебус-Баранецька здебільшого тяжіє до побутового жанру: у своїх творах вона відображає життя західноукраїнського села, його людей; приваблюють художницю і пейзаж, основними компонентами якого в неї є архітектурні мотиви міста й села, та при­кладна гравюра малих форм — сюжетні й поздоровні листівки, книжкові знаки.

Початкову художню освіту Гебус-Баранецька дістала у живописній шко­лі Олекси Новаківського у Львові, куди вона вступила у 1926 році, будучи студенткою факультету історії мистецтв Львівського університету. Тут Гебус-Баранецька оволодівала професіональними навичками з малювання і готувалася стати живописцем.

Закінчивши школу у 1928 році, вона навчається у художній групі за­гального факультету Львівського політехнічного інституту під керівництвом професорів-живописців Яна-Казимира Ольпінського і Яна-Генріка Розена, скульптора Яна Нельборчика та відомого польського аквареліста і графіка Людвіга Тировича. Останній ознайомив молоду художницю з технікою гравюри по дереву. Під його наглядом вона робить перші вправи різцем, виконуючи переважно архітектурні фрагменти — нескладні мотиви на невеликих дош­ках самшиту.

У 1933 році Гебус-Баранецька закінчує Політехнічний інститут і працює викладачем графіки, килимарства та композиції у Львівському художньо-промисловому училищі. Викладацька робота вимагала неабияких знань у галузі народного мистецтва, і Стефанія Мефодіївна поповнює їх, зби­раючи і вивчаючи твори народних умільців. Вона робить чимало акварель­них копій з кращих композицій і орнаментики килимів, народної кераміки, декоративних витинянок з паперу, вишивок, святкових писанок, настінних розписів тощо. У 1934 році Гебус-Баранецька вперше бере участь у художніх виставках Україн­ського товариства прихильни­ків мистецтва у Львові та у Станіславі. На них, поряд з живописними творами, виставляються й гравюри на дереві та ілюстрації до “Гамлета”. Відомий львівський мисте­цтвознавець Михайло Драган так відгукнувся про молоду художницю: “…С. Гебусівна найкраща в дере­воритах. Безпретенсіональні, настроєві й технічно зовсім поправні її аква­релі (Весна, Літо, Осінь, Зима) мають милий колорит, але рисунково не завжди добрі…”. Цим він ніби дав зрозуміти художниці, в чому її справжнє покликання.

У 1935 році роботи Гебус-Баранецької відібрані на Ретроспективну виставку Українського мистецтва в Національному музеї у Львові.У 1937 році художниця представляла свої роботи на виставці жіночих графічних робіт у Відні, а в 1938 році – в Парижі на Міжнародній виставці екслібриса. У 1939 році західні області України були приєднані до Радянського Союзу, і в 1940 році Гебус-Баранецька вступає в Союз радянських художників України.

Учасниця багатьох художніх виставок: міських – з 1940 року, республіканських – з 1946 року, всесоюзних – з 1950 року. Персональні виставки пройшли в 1957, 1958, 1962 і 1966 роках у Львові, в 1967 році – у Києві.

Твори Гебус-Баранецької представлені в Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові, Курській картинній галереї ім. О. О. Дейнеки, в музейних, галерейних і приватних зібраннях в Україні та за її межами.

Українські художники

Всі художники
'
Share This