ОКСАНА ЖНИКРУП
1931–1993
Оксана Жникруп
Оксана Жникруп належала до числа тих скульпторів-малоформістів, творчість яких визначала рівень фарфорової пластики в Україні другої половини XX століття. Після закінчення скульптурного відділення Одеського художнього училища, яке виплекало цілу плеяду талановитих митців, у 1952-1954 роках працювала на Баранівському фарфоровому заводі. З 1955 року творча діяльність Жникруп була пов’язана з Київським експериментальним кераміко-художнім заводом. Саме тут сформувався власний стиль мисткині, тут були створені кращі її роботи.
Для української фарфорової пластики першої половини 1950-х років характерним є звернення до сюжетів казок, а в художньому вирішенні – тяжіння до театралізації’, до надмірно ретельного “виписування” деталей, аксесуарів, до поліхромного розпису з активним використанням позолоти. Усі ці риси були притаманні і першим роботам Жникруп, створеним у 1954 році на Баранівському фарфоровому заводі (“Царівна-Лебідь”, “Танок з віялом”, “Індійський танець “, “Іспанський танець”, “Корейський танець”). Ті ж риси присутні і у творах, виконаних вже на КЕКХЗ (“Царівна-Лебідь з шулікою”, 1956).
З другої половини 1950-х відчутним стає розуміння головних особливостей скульптури малих форм як жанру декоративного мистецтва. Надається перевага пластичним якостям матеріалу, узагальненню об’ємів, тактовному розпису. На перший план висувається білизна фарфору.
Візитівкою творчості Оксани Жникруп, шедевром пластики та внутрішнього емоційного наповнення є скульптура “Дебют” (1960). Білий колір фарфору є домінантою у розкритті образу. Вдало знайдені пропорції фігури, рух голови, рук, що тримають тендітний букет квітів, тактовне використання золочення — усе у цій скульптурі сприймається напрочуд гармонійно. Лаконічними засобами автор змогла передати риси характеру (скромність, сором`язливість) та внутрішній стан юної артистки: радість, щастя переповнюють її після вдалого виступу.
М’яка плинність ліній моделює форму в скульптурі “Ярославна” (1964). Спокійною та величною, сповненою легкого руху представлена тут новгород-сіверська княгиня. Акцент робиться на пластику ліній та білий колір фарфорової маси. Розмитість ліній, форм, пластичність, монолітність, контраст білого фарфору з чорним кольором розпису присутні в скульптурі “Дівчина у чорному купальнику” (1961).
Жникруп постійно перебувала у творчих пошуках, щораз привносячи щось нове у художнє вирішення образу. Цьому сприяли творчі контакти з колегами і особливо зі своїм чоловіком, талановитим скульптором-фарфористом В. Щербиною. Тому її манера часто змінюється. Жникруп завжди імпонували жіночі образи, ліричні теми, світ балету, танцю (“Па-де-де”, 1964; “Індійський танець”, 1966).
Зовсім інша за стилем виконання, за внутрішнім змістом серія жіночих образів, створених у 1969 році: “Делегатка”, “Хімік”, “Лікар”, “Вчителька”. Це статичні фігури жінок, що стоять на повний зріст на невисоких постаментах прямокутної форми. Пропорції їх дещо видовжені, з надмірно високою шиєю, обличчя не виказують жодних емоцій. Звертається скульптор до образів часів громадянської війни 1918-1922 років (“Червоноармієць з дитиною”, 1966; “Ординарець”, 1967).
Увагу привертав і яскравий та життєрадісний світ циркового дійства. Лаконічними засобами Жникруп відтворює трюки жонглерів, акробатів, клоунів, фокусників, зображує дресирувальників з хижаками. В образному та композиційному рішенні цих скульптурок пластичність мас першочергове значення.
У творчості Оксани Жникруп присутня і українська тема. Елегійності сповнена фігура вишивальниці в скульптурі “Рушничок” (1971). Дівчина в традиційному українському вбранні зображена за вишиванням рушника, червоний малюнок якого виконано з великою майстерністю. Саме на ньому акцентує увагу скульптор.
У 1970-80-ті мисткиня працює у характерних для себе стилях, звертаючись до історичних подій 50-літньої давнини (“Лікнеп”, 1972; “Барабанщик”, 1977), захоплюючись м’якими, пластичними лініями оголеного жіночого тіла (“Ранок”, 1980), повертаючись до статичності та монументальності в жіночих фігурах із серії “Пані-добродійка” (1986). Прикметною рисою цієї серії є поліхромність в оздобленні пишних суконь квітковим орнаментом.
Фарфорова пластика Оксани Жникруп міцно увійшла в скарбницю українського декоративного мистецтва. Твори талановитої мисткині зберігаються в багатьох музеях України та за її межами, а також у численних приватних колекціях.
Книги про Оксану Жникруп:
Статті про Оксану Жникруп: