МИКОЛА БУРАЧЕК
1871–1942
Микола Бурачек
Найбільше художник відомий своїми пейзажами; картини Бурачека відзначаються теплим ліричним настроєм, соковитістю барв, багатством кольору. Світлий живопис, прозорість, сонячне світло і загальна життєрадісність сприйняття, активне творче ставлення до життя, природи – ось ті характерні риси, які приніс Микола Григорович в українське мистецтво. Він впевнено може бути названий одним з найвидатніших майстрів українського пейзажу. Художник багато їздив по Україні. Немає майже жодної області, де б не писав він свої етюди – на Київщині і Харківщині, на Полтавщині й Поділлі, на Донбасі і під Вінницею, Черніговом і в Криму.
Навчався в Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії , в Київській рисувальній школі М.Мурашка, у 1905—1910 роках – у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910—1912 роках — у Парижі. Один із засновників і викладачів Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925-о року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927-о року — професор Харківського художнього інституту. До своїх учнів Бурачек-педагог завжди знаходив індивідуальний підхід і мав з ними стійкий контакт. Михайло Дерегус, що навчався у нього, пригадує: “…Делікатність і чуйне ставлення Миколи Григоровича до молодих, підростаючих художників… Він учив усьому, з чого складається живопис, але нікого не вчив наслідувати його манери, ніколи силою своєї майстерності не давив творчої індивідуальності учня, а, навпаки, розкриваючи її, всіляко намагався скерувати на належний шлях”.
Микола Бурачек – один з найвидатніших українських колористів, а також – театральний художник, актор, громадський діяч і письменник. Велика заслуга належить йому і в розвитку українського мистецтвознавства. По суті, він – один з перших дослідників українського мистецтва, який стоїть на справді наукових позиціях. Микола Григорович був знавцем життя і творчості Тараса Шевченка-художника, створив капітальну працю “Великий народний художник”; також його перу належить кілька монографій про творчість сучасних йому українських художників, багато статей та нарисів. Стиль літературних робіт Бурачека такий же вільний, світлий, як і мова його живописних творів.
В останнє десятиріччя свого життя Микола Бурачек поставив перед собою спеціальне завдання – вивчення неба. “Дуже люблю я небо, – казав митець. – Воно для мене є основою тональності всієї картини, воно мусить жити разом з землею, яка виступає на фоні його своїми формами, предметами, рослинами. Я б`юся над небом, вишукую його тремтячі відтінки, величність хмар, прозорість і глибину неба…”
Книги про Миколу Бурачека:
- Микола Бурачек. Моє життя. Київ, Мистецтво, 1937.
- Юрій Дюженко. Микола Бурачек. Київ, Мистецтво, 1967.