АДАЛЬБЕРТ ЕРДЕЛI
1891–1955
Адальберт Ерделі
Навчався у 1911–1915-у роках у Будапештській Академії мистецтв, у 1922–1926-у роках в Мюнхені, з 1926-о – в Ужгороді. У 1927-у заснував разом із Йосипом Бокшаєм Ужгородську художню школу, у 1931-у – Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. У 1929–1931-у роках жив і працював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом, брав участь у виставках разом з А. Дереном, П. Боннаром, Дюфі, А. Матіссом. У 1945–1955-у роках викладав малювання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.
Адальберт Ерделі був улюбленцем Імре Ревеса, Бела Івані-Грюнвальда, працював у знаменитій Кечкеметській художній колонії. На початку шляху і в зеніті слави, мандруючи по європейських столицях чи живучи безвиїзно в Закарпатті, Адальберт Михайлович ніби ненавмисне, не прикладаючи до того ніяких зусиль, опиняється в самому центрі художнього життя. Критика до нього постійно уважна і майже завжди прихильна. Значну кількість його робіт закуповує Празька національна галерея та ряд інших значних європейських музеїв та зібрань. Його бачення людей, краєвидів, “мертвої” природи, його мистецтво були, по суті, перетворенням живого життя в легенду, в дивовижний світ, по-чарівливому осяяний його талантом.
Для Ерделі дуже характерна рано пробуджена воля до розв’язання гранично ускладнених живописних завдань і вибір мотивів, що під силу тільки справжнім віртуозам. Із натюрмортом “Склянки з водою” (1921) в мистецтво Ерделі входить один із його найулюбленіших мотивів. І тоді, в молодості, і через багато років по тому він із дивовижною постійністю пише воду — воду, налиту в склянки, у високі чари, в круглі скляні вази. Кожен живописець знає: можливо, й немає в мистецтві натюрморту важчого завдання, ніж зображення води, її прозорості, перемінливого життя світла, відображеного й переломленого в воді. І предивна легкість, з якою він розв’язує завдання, що стояли перед ним у натюрмортах “з водою” (“Натюрморт”, 1938; “Натюрморт з яблуками”, 1939; “Натюрморт”, 1947; “Натюрморт з червоною чашкою”, 1950 тощо).
Джерело мистецтва Ерделі — образ рідної землі, що ще з молодих літ назавжди заполонила художника, і глибоко осмислений патріотичний обов’язок. Природа Закарпаття, саме повітря якої, здається, вчить і виховує живописців, рідний народ — його боротьба за краще майбутнє, його життєвий устрій, його традиції, його мистецтво — все це й лягло в основу ерделівського живопису, стало живильним середовищем.
Книги про Адальберта Ерделі:
- Адальберт Ерделі. Альбом. Київ, Мистецтво, 1972.
- Адальберт Ерделі. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1981.
- Адальберт Ерделі. Твори з приватних збірок. Каталог. Київ, 2006.
- Адальберт Ерделі. Альбом. Ужгород, Видавництво Олександри Гаркуші, 2007.
- Іван Небесник. Адальберт Ерделі. Львів, Мс, 2007.
- Олександр Гаврош про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Івана Силу, Адальберта Ерделі, Августина Волошина. Київ, Грані-Т, 2011.
- Адальберт Ерделі. IMEN. Літературні твори, щоденники, думки. Ужгород, Видавництво Олександри Гаркуші, 2012.