ФОТІЙ КРАСИЦЬКИЙ
1873–1944
Фотій Красицький
Внучатий небіж Тараса Шевченка: батько Фотія, Степан Антонович, – син рідної сестри Тараса Григоровича, Катерини. Навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка (1888-1892, майстерня Миколи Пимоненка), пізніше продовжував освіту в Одеському художньому училищі (1892—1894, майстерня Киріака Костанді) і Вищій художній школи при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (1894—1901, майстерня Іллі Рєпіна). З 1903-о року постійно працював у Києві, жив на Пріорці, викладав у різних художніх закладах, організував Київську художньо-друкарську школу. Революційні події 1905-1907, 1917 років надихнули митця на політичні карикатури для київського сатиричного журналу “Шершень”. Фотій Степанович створював тематичні картини, а також портрети — М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), І. Франка (1907), М. Садовського (1912), Олени Пчілки (1927) тощо. Працювати над шевченкіаною Красицький почав у 1895-у році: створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), твори “Шевченко в майстерні” (1937), “Шевченко в творчому екстазі”, “Шевченко на Чернечій горі”, “Шевченко над Дніпром” (усі — 1938), “Смерть Шевченка” (1940). Останнє полотно, як виявилося, стало “лебединою піснею” художника. Фотій Красицький – автор першого українського посібника “Рисування та малювання” (1929).
Книги про Фотія Красицького:
- Фотій Степанович Красицький. Виставка творів, присвячена 100-річчю з дня народження. Каталог. Київ, Реклама, 1975.
- П. Мусієнко. Фотій Красицький. Київ, Мистецтво, 1975.