МИРОН КИПРІЯН

1930–2019

Мирон Кипріян

Головний художник театру ім. М. Заньковецької у Львові. Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (учень Вітольда Манастирського), паралельно влаштувався працювати на малярку в нічну зміну в Львівський театр опери та балету під керівництвом Федіра Нірода, якого вважає своїм вчителем.

З 1954 по 1957 роки працював головним художником Львівського обласного театру ляльок. Після перемоги в 1957 році на Всесоюзному Фестивалі драматичних та музичних театрів, ансамблів та хорів в Москві, починає працювати в театрі ім. М. Заньковецької, а з 1963 року стає його головним художником.

Рекордсмен серед українських сценографів — Мирон Кипріян відомий не лише своєю продуктивністю та відмовою від особистого життя на користь мистецтва, найголовніше — це його новаторські пошуки у контексті розвитку театральної справи. Він врівноважував роль художника з режисером та один із перших почав творити дієву сценографію. Особливостями його творчості є тонке переосмислення драматургії, лапідарність, багатозначність чорної коробки сцени, наповненої переважно промовистими символічними деталями.
Лише в театрі ім. М. Заньковецької у Львові він здійснив близько двохсот постав із такими корифеями як Борис Тягно, Сергій Данченко, Алла Бабенко, Федір Стригун, Анатолій Кос-Анатольський, Володимир Івасюк та ін. Окрім того постановки Кипріяна здійснено у шістнадцятьох різних театрах: Києва, Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Дрогобича, Любліна (Польща), Катовіце (Чехія) та ін.

У 1978 відзначений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка. 1988 року отримав звання Народного художника УРСР. 1998 отримав звання Лауреата премії імені В. Клеха (США) та Народного художника України. Серед оформлених ним вистав є досить таких, які доповнили золотий фонд української сценографії, наприклад: «Фауст і смерть» О. Левади (1960), «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1964), «Король Лір» В. Шекспіра (1969), «Хазяїн» І. Карпенка-Карого (1970), «Камінний господар» Лесі Українки (1971), «Марія Заньковецька» І. Рябокляча (1972), «Річард III» В. Шекспіра (1974), «Прапороносці» О. Гончара (1975), «Украдене щастя» І. Франка (1976), «Отелло» В. Шекспіра (1986 р.), «Народний Малахій» М. Куліша (1990), «Ісус, Син Бога живого» В. Босовича (1994) та інші.

Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 55.

Книги про Мирона Кипріяна:

 

Мирон Кипріян та Сергій Данченко працюють над макетом до вистави “Камінний господар”. 1971 рік.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »