ВАСИЛЬ ОВЧИННИКОВ
1907–1978
Василь Овчинников
Василь Овчинников народився у 1907 році в селищі Кам’янське, яке потім стало містом Дніпродзержинському. У шістнадцять років пішов працювати на металургійний завод. На цьому заводі вже рік як працював земляк і ровесник Овчинникова Леонід Ілліч Брежнєв. У 1928 році Овчинников залишає завод і їде до Києва вчитися. Вступає до Київського художнього інституту, який він закінчив у 1932.
Створив ряд значних робіт: серії “Червоний Китай”, “Проти імперіялістичної війни”; підготував розпис київського будинку Червоної армії і флоту. Коли був організований Союз художників України, Василь Овчинников стає одним з перших його членів.
У 1936 році Овчинников стає директором Київського музею Західного і Східного мистецтва. На цій посаді він пропрацює 42 роки, до самої смерті в 1978 році.
Під час війни Василю Федоровичу як директору довелося керувати евакуацією музею. Після того, як велика частина колекції була розміщена в належних умовах, Василь Федорович вирушив на фронт. Він працював в агітпоїздах, малював плакати, був нагороджений медаллю за Оборону Сталінграда.
Після війни Василь Федорович повертається до виконання обов’язків директора музею. Він став одним з кращих фахівців з сучасного мистецтва Західної Європи і Америки. Крім безпосередньо музейної роботи Овчинников пише свою найвідомішу серію картин “З іскри полум’я”, яка зараз знаходиться в колекції Національного музею Дніпродзержинська.
Наприкінці 1960-х років Овчинников приступає до роботи над мозаїками у дворі музею Західного і Східного мистецтва. Професійний художник-монументаліст провів довгу попередню роботу: уважно вивчав твори Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Ороско, Рівери, Сікейрос (з останнім Овчинников був знайомий особисто). Кілька мозаїк збереглися до нашого часу. Якщо зайти у двір будинку №17 на вулиці Терещенківській, то можна побачити повністю або частково “Українську Мадонну”, “Серце Данко”, “Портрет дочки”, “Данко”, “Київські каштани”, “Журавля”. Крім того, мозаїки “Мамай” і “Голуб” можна побачити тільки з дворика музею.
Донька Василя Федоровича Олена Овчинникова теж стала художницею.
Книги про Василя Овчинникова:
- Євген Холостенко. Василь Овчинніков. Харків, Рух, 1932.
- Василь Овчинніков. Серія “З іскри — полум`я” (1950—1957). Київ, 1958.
- Василь Овчинников. Альбом. Київ, Мистецтво, 1972.
- Василь Овчинников. Каталог. Живопис. Графіка. Розписна кераміка. Київ, Мистецтво, 1977.