ОЛЕКСАНДРА ПРАХОВА
1950–2011
Українська художниця-графік. Народилася у відомій київській родині Прахових: прадід Адріян Прахов був археологом, будівничим Володимирського собору; прабабуся Емілія Прахова була моделлю Михайла Врубеля під час розписів Кирилівської церкви; дід Микола Прахов і бабуся Анна Крюгер-Прахова — художники; батько Микола Прахов був ботаніком, мандрівником та фотографом.
З 1964 по 1969 роки Олександра навчалася у художній школі ім. Т. Г. Шевченка у Києві. Потім вступила у Київський художній інститут, де навчалася у майстерні книги у Василя Касіяна та Василя Чебаника. Закінчила інститут у 1975 році. Член Національної спілки художників України з 1983 року.
З 1980-х Прахова відома як каліграф та майстриня кольорової літографії й шовкодруку. Співпрацювала з видавництвами дитячої літератури “Веселка”, “Молодь”. У 1979—87 роках працювала викладачем у дитячій студії “Океан” в Естонії. У 1998—2004 роках була арт-директором галереї “Університет” при Київському державному університеті імені Тараса Шевченка: втілила 70 арт-проектів.
Брала участь у понад 60 міжнародних і національних виставках. Роботи Прахової зберігаються у музейних і приватних колекціях в Україні, Росії, Франції, Німеччині, Японії, США.
Книги з ілюстраціями Олександри Прахової:
- Степан Пушик. Маленьке шпаченя. Вірші. Київ, Веселка, 1976.
- Микола Яненко. Подарунок Гарпунера. Оповідання. Київ, Веселка, 1977.
- Сергій Граховський. Лісова казка. Київ, Веселка, 1979.
- Олександр Пархоменко. Чайки віщують погоду. Вірші. Київ, Веселка, 1979.
- Василь Чухліб. Тарасикова знахідка. Київ, Веселка, 1980.
- Сергій Носань. Сонячний ранок. Київ, Веселка, 1981.
- В. Одоєвський. Мороз Іванович. Казка. Київ, Веселка, 1982.
- Шкляр В. Шовковий дощик. Київ, Веселка, 1984.
- Микола Рубцов. Ранок. Київ, Веселка, 1985.
- Микола Сингаївський. Ластівоча весна. Київ, Веселка, 1987.
- Ганна Чубач. Жук малий і волохатий. Київ, Веселка, 1991.
- Куровський Д. Косить тато травиченьку. Вірші. Київ, Веселка, 1993.