МИХАЙЛО ВРУБЕЛЬ
1856–1910
Михайло Врубель
Художник-символіст. Михайло Врубель народився 17 березня 1856 року в Омську. Його батько Олександр Врубель служив військовим юристом. Мати була дочкою астраханського губернатора, відомого картографа і адмірала Григорія Басаргіна.
У 1859 році мати майбутнього художника померла від сухот. Через чотири роки Олександр Врубель одружився знову: його другою дружиною стала петербурженка Єлизавета Вессель. У дітей склалися добрі стосунки з мачухою: вона зайнялася їх вихованням, розвитком і навіть зміцненням здоров’я: від народження Михайло Врубель був слабким і хворобливим, навіть ходити почав тільки в три роки.
До десяти років Михайло Врубель захоплювався музикою, театральним мистецтвом і малюванням. Однак за наполяганням батька він поступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Всі витрати за проживання і навчання взяв на себе Микола Вессель. У студентські роки Врубель захоплювався філософією і театром, створював ілюстрації до літературних творів. Навчання на юридичному факультеті не дуже приваблювало Врубеля: він два роки навчався на другому курсі і не зміг захистити дипломну роботу, через що отримав нижчу вчений ступінь — дійсний студент.
Врубель познайомився зі студентами Академії мистецтв, незабаром став відвідувати там вечірні класи і у 1880 році вступив до Академії. Майбутній художник потрапив до майстерні Павла Чистякова, а паралельно займався в акварельній майстерні Іллі Рєпіна. Він вивчав основи малюнка та живопису, акварель і особливу методику Чистякова: вибудовувати на полотні обсяг, наче архітектор.
Восени 1883 року Павло Чистяков порекомендував Врубеля історику мистецтв Адріану Прахову — той шукав художника для реставрації старовинної Кирилівської церкви у Києві. Після закінчення навчального року Врубель переїхав до Києва. Він створював ескізи для реставрації старих фресок, сам розписував стіни церкви і навіть написав чотири ікони.
У 1885 році художник виїхав до Італії — знайомитися з візантійським і пізньоримським живописом. У Равенні та Венеції він вивчав середньовічні вітражі і мозаїки в італійських церквах. Під час подорожі Михайло Врубель багато працював: робив ескізи, малював акварелі, за одну ніч створив стофігурну композицію “Орфей у пеклі”.
Після повернення з Італії Врубель ненадовго з’їздив до Одеси, а потім знову перебрався до Києва. Він писав картини на замовлення, брав участь у реставрації Володимирського собору, давав уроки малювання. Тоді ж з’явилися перші начерки, пов’язані з його майбутньою легендарної темою Демона.
У 1889 році Врубель переїхав до Москви. У ці роки він разом з відомими художниками — Іллею Рєпіним, Іваном Айвазовським, Іваном Шишкіним — працював над ілюстраціями до зібрання творів Михайла Лермонтова. Серед них були малюнки до поеми “Демон”. Пізніше художник створив цілий “демонічний цикл”, що складається з малюнків, скульптури і живописних полотен.
У цей період став вироблятися особливий стиль художника: полотна він писав філігранними незграбними мазками, що нагадували мозаїку.
Незабаром Врубель переїхав з Москви в Абрамцево — маєток Сави Мамонтова. Тут митець очолив майолікову майстерню, створював гіпсові скульптури та декоративні панно на замовлення, кілька разів їздив до Італії — спочатку з самим Мамонтовим, потім з його сином Сергієм.
На початку 1896 року Врубель познайомився зі своєю майбутньою дружиною —оперною співачкою Надією Забелою. До моменту одруження у Врубеля практично не було грошей, і він став створювати на замовлення театральні костюми і декорації. У той же час художник писав картини на казково-міфологічні сюжети — “Царівна-Лебідь”, “Пан”, “Богатир”. У 1900 році художнику присудили золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі за кахельний камін “Вольга Святославич і Микула Селянинович”.
У 1901 році у художника народився син, Надія Забела залишила сцену, і утримання сім’ї повністю лягло на плечі Михайла Врубеля. Це погіршило його душевний стан: він став замкнутим, страждав безсонням. У 1902 році Врубеля помістили в психіатричну лікарню — з цього моменту почався період його згасання. У моменти просвітлення художник намагався малювати.
У 1906 році художник осліп. Останні роки життя він провів під опікою дружини і старшої сестри. Врубель майже постійно був занурений у власні галюцинації. Він помер 14 квітня 1910 року, так і не дізнавшись, що йому присудили звання академіка.
Книги про Михайла Врубеля:
- Произведения М. А. Врубеля. Буклет. Киев, Реклама, 1966.
- В. Ракитин. Михаил Врубель. Москва, Искусство, 1971.
- Е. Гаврилова. Михаил Врубель. Москва, Изобразительное искусство, 1973.
- Михаил Врубель. Москва, Изобразительное искусство, 1975.
- Врубель. Переписка. Воспоминания о художнике. Ленинград, Искусство, 1976.
- Mikhail Vrubel. From the Art Collections of Soviet Museums. Leningrad, Aurora Art Publishers, 1986.
- Н. А. Дмитриева. Михаил Врубель. Жизнь и творчество. Москва, Детская литература, 1988.
- Ірина Марголіна. Ангели Врубеля. Київ, Либідь, 2012.
- Київські адреси Михайла Врубеля. Київ, Видавничий дім “Антиквар”, 2020.