МИХАЙЛО БЕРКОС

1861–1919

Михайло Беркос

Михайло Беркос

Беркос — одесит за місцем народження, на відміну від Сергія Васильківсько­го, Михайла Ткаченка та Петра Левченка, які виросли та навчалися в Харкові, закін­чив Одеську малювальну школу Як пишуть дослідники, чарівність одеської художньої школи полягала в її внутрішній витонченості і “аркадійському” настрої.

Мабуть, звідси витоки того особливого розуміння Беркосом природи як “земного раю”, де високу, європейського рівня, живописну куль­туру творів органічно поєднано з демократизмом світовідчуття, що природно містить у собі елементи народного розуміння краси при­роди. Ця тема близька також і до поширеного в мистецтві порубіж­ного часу замилування садибною культурою, що Беркос, сам власник садиби, також не міг обійти у своїй творчості.

Характерна риса українського пейзажу — його олюдненість, обжитість, камерність варіюється Беркосом в його улюблених мотивах — сільські вулиці з білими хатками, квітучі поля і сади. Небо займає у них небагато місця, переважає зображення землі, більш щільної і матеріальної, різноманітної за характеристиками її складових мас: окутані світлоповітряним простором дерева, власне земля — зелена, соковита, маси буйного цвітіння полів “розбиті” мазочками. Архітек­турні мотиви в роботах М. Беркоса завжди органічно вписано в при­родне оточення. У просторово-панорамних пейзажах “Льон цвіте” (1893), “Вулиця в Умані” (1895), майстер піднімається до значного художнього узагальнення.

У своїх роботах Михайло Беркос втілив ще одну особливість саме українського варіанту імпресіонізму — послідовний розвиток його в межах пленерної концепції. Особливістю зрілих робіт художника стають соковитість кольору, живописність, м’якість і пластика, так притаманні українському мистецтву. Така ж композиція його тво­рів — вигадливо-вільна, де тонко інтерпретовано своєрідну “непра­вильність”, кривизну округлих ліній.

Слідуючи імпресіоністичному принципу, що “в картині повинні бути сліди того, як вона зроблена”, майстер використовує круглястий “крапковий щільний мазок, що створює мерехтливу, “дихаючу” по­верхню, працює і мастихіном, і тонкими пензлями. Залежно від об­разних завдань варіюється і композиційний прийом: камерність, ін­тимність підкреслено майже інтер’єрною замкнутістю, в просторово- панорамних роботах далі проглядаються вільно.

Роботи Беркоса сповнено відчуттям оптимізму і життєствердження, радості спілкування з природою і вдячності за щедрість її фарб, цвітіння, оновлення.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »