ОЛЕСЬ ДОРІЧЕНКО
1936—2020
Олесь Доріченко
Поет, мистецтвознавець і художник, лауреат Всеукраїнської премії імені В. Сосюри. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, автор багатих поетичних книжок, перекладів зарубіжних поетів; статей і нарисів про діячів вітчизняної та світової культури, зокрема про Д. Шостаковича, Ю. Михайліва, Д.-А. Сікейроса, І. Мештровича, Г. Верьовку, Є. Станковича.
Корінний киянин, закінчивши Київське хореографічне училище, понад два десятиліття працював солістом балету провідних творчих колективів України. 3 ансамблем танцю імені П. Вірського та з хором імені Г. Верьовки побував у багатьох країнах світу, став лауреатом міжнародних конкурсів, здобув золоті медалі 7-го та 8-го Всесвітніх фестивалів молоді та студентів у Відні (1959) й Гельсінкі (1962).
Зустріч 1967 року Олеся Доріченка зі славетним мексиканським художником Давидом Альфаро Сікейросом у його робітні в місці Куернавака та феноменальна творчість Катерини Білокур, з якою він мав щастя зустрітися десятилітнім хлопчиком, дивовижною іскрою запалила і в ньому “несамовиту жагу творчості”. 3 1996 року починає самовіддано працювати в образотворчому мистецтві, його персональні виставки стають помітною подією в житті української культури.
Мистецтвознавці та художники відзначають особливу мову символів малярства О. Доріченка з “образотворчою лексикою спадщини античності та ренесансу” (Дмитро Крвавич). Його картини сповнені “ритму, музики і тієї театральності, яка дае естетичну насолоду, без якої мистецтво й мертве” (Василь Лопата).
Учасник всеукраїнськиї мистецьких виставок від середини 1990-х років. Персональні пройшли у Києві (2002, 2006). Доріченко створив цикли живописних полотен на козацьку тематику особливою мовою символів. Окремі роботи зберігаються у Музеї гетьманства (Київ), Чигиринському історичному музеї, Історико-меморіальному музеї М. Грушевського в Києві, Державному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” у смт Батурин.