МИКОЛА ПИМОНЕНКО

1862–1912

Микола Пимоненко

Народився в Києві у родині іконописця і різьбяра. Навчався в іконописній майстерні, у Київській рисувальній школі М. І. Мурашка (1876-1882), у 1879-1900-у роках був репетитором і викладачем цієї ж школи. У 1882-1884-у навчався в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1893-о – експонент, а з 1899-о – член Товариства пересувних художніх виставок. Один з найбільш яскравих послідовників традицій передвижників в українському образотворчому мистецтві. Активний член Київського товариства художніх виставок (1887-1900).

З 1907-о року Микола Пимоненко виставляв свої роботи за кордоном — у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні, а 1909-о року його обрали членом Паризької інтернаціональної спіл­ки мистецтв і літератури. Ряд творів мит­ця придбали закордонні галереї. Напри­клад, картину “Гопак”, що експонувала­ся в паризькому салоні Товариства фран­цузьких художників, купив Луврський му­зей, полотно “Вихід з церкви в страсний четвер” було на виставці у Мюнхені, де його придбав один із музеїв міста.

Багато сил віддав Пимоненко вихованню мистецької молоді. Він викладав у Київ­ській малювальній школі (1884—1900), де його учнями були відомі в майбутньому живописці: О. Мурашко, Г. Світлицький, Г. Дядченко, Ф. Красицький та інші. У 1900-у ро­ці Пимоненко став одним із організаторів Київського художнього училища і працю­вав там до 1906-о року. Своїх вихованців він скеровував на те, щоб вони перш за все опановували рисунок, якомога більше писали з натури. “Малюйте олівцем, ніко­ли не забувайте його, пам’ятайте, що він вам друг і вчитель, опановуйте малюнок, пишіть з натури”,— радив він. Учні лю­били й поважали Пимоненка, “часто при­ходили до нього в майстерню, просто як до друга, за порадою, поділитися своїми радощами й печалями”. З 1900-о по 1912-й рік Пимо­ненко, крім того, викладав рисунок у Ки­ївському політехнічному інституті.

Художня діяльність Миколи Корниловича ще за його життя дістала визнання, схвальну оцінку прогресивних російських і україн­ських діячів культури (В. Стасова, М. Му­рашка, І. Рєпіна та інших). Високі досягнен­ня митця відзначив і вищий художній за­клад країни — Петербурзька Академія ми­стецтв, обравши його 1904-о року академі­ком.

Картинам Пимоненка властиві глибокий гуманізм, народність. Вони свідчать про прекрасне знання художником життя укра­їнського народу, вміння бачити і переда­вати красу і поезію його життя. Митець ніби і не створює свої картини, а їх йому підказує саме життя.

Книги про Миколу Пимоненка:

• Я. П. Затенацкий. Николай Корнилиевич Пимоненко. Жизнь и творчество. Киев, Издательство Академии наук украинской ССР, 1955.
• П. Говдя. М. К. Пимоненко. Нарис про життя і творчість. Київ, Державне видавництво образотворого мистецтва і музичної літератури, 1957.
• Я. Затенацкий. Николай Пимоненко. Москва, 1962.
• Микола Корнилійович Пимоненко. Комплект листівок. Київ, Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962.
• Микола Пимоненко. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1973.
• І. В. Огієвська. Микола Пимоненко. Альбом. Київ, Мистецтво, 1983.
• Б. Чіп, О. Оганесян. Микола Пимоненко: Біографичний роман. Київ, Молодь, 1983.
• М. Пимоненко. Виставка творів / В. Орловський. Виставка творів. Київ, Національний художній музей України, 2002—2003.
• Микола Пимоненко. Альбом. Київ-Львів, 2022.