АРТЕМІЙ ПРИСЯЖНЮК

1947–2017

Артемій Присяжнюк

Заслужений художник України (2009), член Національної Спілки художників України (1990). Працював у галузі монументального мистецтва, художнього ткацтва, станкового малярства, скульптури. Твори зберігаються у Чернівецькому художньому музеї, музеї В. Івасюка та у приватних колекціях.

Артемій Присяжнюк народився 14 вересня 1947 року в селі Круглик, Хотинського району, Чернівецької області. До десяти років ріс без батька, який покинув сім’ю. Мати Марія Володимирівна вийшла заміж вдруге; Артемій був найстаршим з восьми братів і сестер. Навчався в Круглецькій середній школі, змалку  проявляючи інтерес до мистецтва і здібності в малюванні. З 1965 року, після закінчення школи, працює шкільним вчителем малювання. 

В 1967 році розпочинає навчання у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на відділенні художнього конструювання промислових виробів з металів і пластмас. Там він починає опановувати скульптуру, чеканку, різьбу по дереву. Після закінчення училища, в 1971 році працює в конструкторському бюро Хмельницького трансформаторного заводу.  З 1972 року працює на Чернівецькому художньо-виробничому комбінаті, де займається скульптурою, чеканкою та вітражем.

В 1974 році вступає на факультет художнього текстилю у Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де здобуває вищу мистецьку освіту, та в 1979 році закінчує заклад із відзнакою. Його викладачами були В. Манастирський, І. Гуторов, І. Боднар. В той же період він знайомиться з творами Данила Довбошинського та Карла Звіринського, які працювали на той час в інституті й мали великий вплив на формування композиційної структури подальших робіт Артемія Присяжнюка. Отримана освіта багато в чому визначила мистецькі уподобання Присяжнюка та сфери, в яких він працював: гобелен, монументально-декоративне мистецтво, скульптура, станковий живопис.

В 1979 році, після закінчення інституту переїжджає в Чернівці, де влаштовується на роботу в Художньому фонді Чернівецької спілки художників України. Працює над створенням художніх робіт в різноманітних техніках та матеріалах: художній розпис, гобелен, мозаїка, вітраж, чеканка, тощо. Однією з перших помітних робіт А. Присяжнюка у Чернівцях став розпис у ресторані «Дністер» (1980). У 1983 році був виконаний монументальний цикл «Мистецтво Київської Русі», що був високо оцінений у професійних колах. Роботи побудовані на зіставленні планів з різномасштабними зображеннями та вирізняються незвичним поєднанням епічності й проникливої лірики:

АРТЕМІЙ ПРИСЯЖНЮК. МОНУМЕНТАЛЬНИЙ РОЗПИС «МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ» У РЕСТОРАНІ «КИЇВ» У ЧЕРНІВЦЯХ. 1983 РІК. 

У 1982 році створює в м. Чернівці урочисто-піднесену за звучанням мозаїку «Квітуй, Буковино!». На мозаїці немає символів СРСР, серпа та молота або інших складових радянської пропаганди.

За словами буковинського художника Івана Салевича, «…у ній можна знайти прочитання строф Тараса Шевченка: “А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі”, а також біблійні мотиви».

В 1986 році Присяжнюк виконує монументальну чеканку на фасаді Будинка культури у селі Тарашани Чернівецької області. В той же час, художник активно займається самоосвітою у напрямку модерністських мистецьких практик. Так, в його доробку починають з’являтися нефігуративні композиції, наприклад, незвичні за вирішенням вітражі для Будинку культури у м. Новоселиця, Чернівецької області (1988 рік). Найбільше визнання в ті роки Артемій Присяжнюк отримав за свої роботи у галузі художнього ткацтва. В гобеленах він надає сучасного прочитання традиційним для народного килимарства Буковини символам, втілює модернові мистецькі ідеї у сповнених асоціацій композиціях. 

В 1990 році, в техніці художнього ткацтва, була виконана масштабна за своїм задумом та розмірами ткана завіса в Міському будинку культури, м. Первомайськ, Миколаївської області. 

Окремої уваги заслуговують абстрактні гобелени автора кінця 1980-х років. Роботи демонструють зацікавленість митця у відображенні емоційних станів та бажання виразити їх через колір, форму та пластику ліній. Його ткані твори складні за колірним вирішенням, побудовані на поєднанні різної інтенсивності тонів та звучністю кольору, плям з мальовничими відтінками. Гобелени автора активно експонувалися на міжнародних виставках та мистецьких заходах. Вибрані твори зберігаються в Чернівецькому обласному художньому музеї та є частиною його музейного фонду. 

Наприкінці 1980-х років Артемій Присяжнюк, знаходячись на піднесенні свого творчого шляху, виконує значну кількість ескізів монументальних робіт. Десятки мозаїчних панно, розписів, вітражів та гобеленів лишаються нереалізованими через економічну кризу та подальше припинення існування СРСР. Більшість ескізів збереглися і знаходяться в колекції родини художника.

Артемій Присяжнюк. Сергій Параджанов у променях слави. Полотно, олія. 2008 рік.

З 1990-х років Артемій Присяжнюк  концентрується на живописі. Працює в різних жанрах і техніках, прагнучи досягти більшої живописної свободи. Роботи цього періоду демонструють перехід художника до умовності у зображенні форм реального світу, більшої декоративності та площинності елементів. Твори побудовані на чіткості лінійних ритмів, пуристичній простоті й виразності контурів. Живописна поверхня цих творів набуває підкреслено відчутних фактур. Напрямок творів, написаних на початку 1990-х років, надавав художнику ширші можливості для експериментів у підкресленні самодостатності живописних елементів. Артемій Присяжнюк рухається в напрямку поступового вивільнення кольору від його замкненості у предметних формах, натомість більшу вагу набирають колірні сполучення та фактури. У малярстві митця відчувається вплив значного досвіду роботи над гобеленами, для яких розмаїття фактур є одним з важливих засобів виразності. Власне, вже у цих роботах поступово вимальовуються принципи, які у 2000–2010-их рр. визначать стилістичні риси нефігуративного живопису художника. Також Присяжнюк створює низку меморіальних дошок відомим буковинськім та українськім особистостям: Назарієві Яремчуку, Євгенієві Гакману, Олегові Ольжичу, Павлові. 

У період з 2010-2017 років роботи Присяжнюка демонструють остаточний перехід митця до абстрактних композицій.  У 2012 р.  Артемію Присяжнюку діагностують невиліковну хворобу та роблять невтішний прогноз щодо тривалості життя – приблизно три місяці. Митець наважується на ризиковану операцію і багатоетапне складне лікування та виграє у смерті ще майже п’ять років. Не дивлячись на тяжкі випробування і важкий психологічний стан, художник знаходить в собі сили продовжувати працювати і сворює цикл нефігуративних живописів, в яких досягає своєї найвищої майстерності. В житті художника це стає етапом найпродуктивнішої реалізації малярських задумів.