ІЛЛЯ ШТІЛЬМАН
1902–1966
Ілля Штільман народився 3 грудня 1902 року в Києві у бідній сім’ї столяра. З дитинства мріяв стати художником. Це прагнення реалізувалось навчанням у Київському художньому училищі (1917—1920) та Українській академії мистецтва (1920-1927). З педагогів, у яких випало навчатися, найбільший вплив на нього мали майстри високої живописної та графічної культури М. Бурачек, Ф. Кричевський, Л. Крамаренко, котрі у своїй творчості спиралися на здобутки як вітчизняного, так і світового мистецтва, зокрема, імпресіонізму.
Дипломною роботою Штільмана стала побутова картина “Музики на єврейському весіллі” (1927). Проте у подальшій творчості він до жанрового живопису, як правило, не звертався. Художник присвятив себе пейзажеві.
У роки війни, перебуваючи в евакуації, художник написав чимало своєрідних пейзажів Самарканда (1941-1942), а згодом — зимового Загорська (1943—1944). Починаючи з 1950-х років однією з улюблених тем художника стає зображення українських ланів. У повоєнний час, особливо з кінця 1950-х років, І. Штільман часто писав краєвиди Канівщини, зображував мальовничі пагорби, за якими виблискує дзеркало ріки й губиться в синяві далечінь (“Над Дніпром. Канів”, 1960). Акцентував увагу на красі розмаїття рельєфу канівських гір, що за своїм виглядом нагадують Карпати в мініатюрі. Характерним для цієї групи творів є полотно “Чернеча гора”. Постійною темою у творчості І. Штільмана було зображення весни. Своєрідним гімном їй є низка пейзажів, написаних у 1965 році в Седневі.
Плідно працював І. Штільман і як педагог. Тридцять років (1933- 1963) присвятив вихованню майбутніх митців у Київському художньому інституті, де пройшов шлях від асистента до професора, яким став у 1947 році. Художник викладав живопис, вів літню (пленерну) практику, у 1948—1959 рр. керував майстернею пейзажу. 1940 року його призначили директором інституту. Ці обов’язки він виконував до 1944 року. Коли розпочалася війна, успішно провів евакуацію навчального закладу до Самарканда, де очолив в переведеному в це місто Московському художньому інституті Українське відділення, до складу якого увійшли Київський та Харківський художні інститути. В 1943—1944 рр. керував Українським відділенням в Об’єднаному інституті Всеросійської академії мистецтв під Москвою, в Загорську.
Ілля Штільман, завжди енергійний, вимогливий і доброзичливий, мав високий авторитет. Його любили і поважали. Сам закоханий у природу, митець виховував і в своїх учнів любов до неї. Певною мірою саме тому його учні (С. Кошовий, Я. Мацеєвська, Б. Рапопорт, Г. Файнерман, Є. Овсяникова, М. Боримчук та інші) не схожі у своїй творчості один на одного.
Твори Іллі Насоновича Штільмана — художника-колориста, лірика, доброї і щирої людини, чудового педагога — входять до кращих надбань пейзажного живопису повоєнної України.