МАРФА ТИМЧЕНКО

1922–2009

Марфа Тимченко

Марфа Ксенофонтівна Тимченко — майстер великого хисту і широкого діапазону. Народилася вона 25 березня 1922-о року в селі Петриківка на Дніпропетровщині. Видатну роль у становленні Марфи Тимченко як художниці відіграла школа декоративного мистецтва, відкрита у Петриківці 1936-о року. Викладачі цієї школи — народні майстри. Вчили вони своїх учнів на зразках місцевого, петриківського, орнаменту — спочатку учні копіювали твори старших прославлених петриківчанок (особливо часто зверталися до творів Надії Білокінь), а потім переходили до власної творчої праці. І це вони робили під орудою таких майстринь, як відома вже й тоді Тетяна Пата. Декоративне малювання, яке досі було звичайним заняттям для кожного петриківчанина, набувало тепер характеру професії.

У 1936-у році Петриківська школа декоративного мистецтва надіслала малюнки Марфи Тимченко до Києва на виставку, і молода майстриня того ж року отримала премію. А 1938-о року її запросили до школи майстрів народного мистецтва, що виникла у Києві на базі колишніх центральних експериментальних майстерень. З цього часу і починається розквіт творчого життя Марфи Тимченко.

1940-о року Тимченко покидає школу і йде працювати на Київський керамічний завод, а наступного року переходить до Коростенського фарфорового заводу. Там вона робить перший ескіз розпису декоративного блюда. Перед молодою майстринею відкривається перспектива справжньої творчої праці, яка, однак, триває лише півроку. Потім війна, повернення до Петриківки. Але 1944-о року Тимченко знову у Києві – працює в Інституті декоративно-прикладного мистецтва Академії архітектури УРСР. Тут вона дістає змогу повернутися до розпису посуду. Розпочавши роботу у фарфорі, Марфа Ксенофонтівна не пішла шляхом наслідування, а прагнула утвердити своє власне розуміння декоративного мистецтва. Про це свідчить ряд її графічних композицій того часу.

На цей час припадають і такі роботи Тимченко, як розпис меблів, дерев’яних коробок, тканин під батік. Тоді ж художниця робить перший розпис дерев’яної тарілки з портретом Т. Г. Шевченка (1947—1948). Цікаво, що цю роботу вона виконує за традиційними прийомами XVIII — початку XX століття: тарілка фарбувалася в один колір, а по цьому тлу наносився різнобарвний орнамент.

1950-і роки — це новий етап у творчості художниці: вона починає працювати над ескізами для тканин і вишивок, з 1954-о року працює на Київському експериментальному заводі художньої кераміки, де засвоює техніку малювання по фарфору. З цього часу робота Марфи Тимченко як художника-фарфориста стає відомою в широких колах аматорів мистецтва. Але вона працює водночас і як графік, причому робота в графіці значною мірою залишається основою для розписів по фарфору.

Вази, які розписувала художниця, були подаровані Мао Цзедуну, Річарду Ніксону, Йосипу Тіто, Олексію Косигіну, Володимиру Щербицькому, Леоніду Брежнєву. У 1979-у році Марфа Тимченко в співавторстві з Іваном Скицюком оформила магазин “Казка” у Києві. Твори художниці експонувалися на чисельних виставках в Україні та за кордоном. У 2000-у році Тимченко отримала Шевченківську премію.