ЯКІВ ЧАЙКА
1918–1995
Яків Чайка
Кераміст і скульптор. Народився у бідній селянській родині. Батько і старший брат різьбили по дереву, сестри вишивали. У Львові навчався малюнка у Олекси Новаківського, а художньої кераміки — в майстерні «ОКО» скульптора Сергія Литвиненка. Андрей Шептицький призначив Чайці стипендію. У 1935 році митець вступив на відділення скульптури Державної промислової школи та закінчив її у 1939 році (на момент закінчення — Інститут пластичних мистецтв). Брав участь у Другій світовій війні. Потім повернувся до Львова, вів практичні заняття з художньої кераміки і творив. З іншими художниками Яків Чайка брав участь в організації Львівського відділення Спілки художників України, а згодом очолював його.
Є автором пам’ятників у багатьох містечках Західної України: створив портретні погруддя Миколи Гоголя, Івана Айвазовського, Антіна Манастирського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Стефаника та інших; є співавтором пам’ятників Іванові Франкові у Львові та Дрогобичі. З Еммануїлом Мисько створив перший пам’ятник Тарасові Шевченку у Львові на подвір’ї середньої школи № 63 (1960). Персональні виставки Чайки відбулися у Львові у 1956 та 1969 роках.