ПАВЛО ФЕДІВ
1943
Павло Федів
Павло Павлович Федів народився 26 вересня 1943 року у Львові. У 1968 році закінчив відділ художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша. Вчителі з фаху — С. І. Костирко, Т. С. Максисько, Т. М. Драган. У 1979 році закінчив вечірній відділ художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.
Біографія Павла Федіва, корінного львів’янина, розпочалась у складні дні повоєнного міста. Змалку запам’ятались квітучі сади та лісові масиви рідної Погулянки, химерна мальовничість Личаківського кладовища. А пейзажним малярством зацікавився ще в роки навчання у середній школі № 24, де гурток малювання вів невтомний ентузіаст, художник-аматор С. І. Яцищин. Саме він, знайомлячи своїх учнів з творчістю Івана Труша, Антіна Манастирського, Юліана Панькевича та Корнила Устияновича, зумів закласти в молодій творчій натурі основи любові й реалістичного відображення на полотні краси рідного краю, вміння побачити чарівність в буденному, здавалось би, сюжеті.
Значна частина творчого доробку Павла Федіва присвячена Львову, його архітектурним пам’яткам. Поряд з загальними панорамними видами—”Панорама Львова”, “Вид Львова з готелю «Дністер” і пейзажними планами рідного міста — “Вулиця Руська-Підвальна”, “Вулиця Миру”, “Привокзальна”, “Біля польського консульства”, “Старий Глинянський тракт. Село Підберізці. Дуби Богдана Хмельницького”, на полотнах художника зображено львівські вулички та окремі будівлі, що мають мистецьку або культурно-історичну цінність — “Церква св. Юра”, “Костьол св. Магдалини”, “Бернардинський костьол”, “Національний музей”, “Палац Камелло”, “Церква св. Миколая з села Кривки”.
“Закутки Львова,— вважає Павло Федів,— мають свою специфіку — потріскані стіни будівель, стара штукатурка, зеленкуваті плями моху, сіро-коричнева бруківка повертають нас у середньовіччя чи ренесанс, у казкову гру світла і тіней старовинного міста. Тому й колорит творів повинен бути не розділеним, а насичені кольорами”.
Художник любить подорожувати, бував у Польщі, Німеччині, Франції, Єгипті. А свої враження від побаченого, нові архітектурні мотиви завжди прагнув зафіксувати акварельними фарбами на папері: “Опольська Венеція”, “Міст на Одері”, “Стара корчма в Ополе”, “Собор в Лейпцігу”, “Маяк в Александрії”, “Вежа Ейфеля в Парижі”, “Сфінкс в долині Гізи”. А сама техніка акварелі, котра передбачає точний і впевнений мазок, ще не терпить виправлення, безпосередність і спонтанність творчої манери спонукають митця до повного розкриття своїх можливостей та індивідуальних особливостей.
Жодна робота Павла Федіва, а працює він без ескізів чи попередніх начерків, не створена у стінах майстерні. В сонячний день чи непогоду, дощ чи сніг розпочинає він своє полотно й завершує на пленері. І тому довірливий діалог з натурою, реалістичне зображення її допомагають художникові схвильовано передати настрій, образ, стан, колірне багатство в картині, продумати мелодію барв, композиційні ритми, передати внутрішній світ баченого.