ЕРНЕСТ КОНТРАТОВИЧ
1912–2009

Ернест Контратович
Художник народився, виріс і сформувався як особистість у Закарпатті. Освіту здобув в Ужгороді в учительський семінарії, де малюнок викладав А. Ерделі, відвідував “Публічну школу малювання” Й. Бокшая та А. Ерделі; багато років вчителював у верховинських селах. З початку 1930-х років виставлявся у “Товаристві діячів образотворчих мистецтв на Підкарпатській Русі”; був одним із засновників Закарпатської організації Спілки художників України, викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, мав декілька персональних виставок в Ужгороді та Києві.
Як і інші закарпатські художники його покоління, Ернест Контратович досконально знає свій край, його природу, життя народу, його побут, труд, звичаї, міфологію, філософію, поезію; і це коло сюжетів та образів було постійним у його творчості.
Доля Ернеста Контратовича склалася не просто. Критика, іноді кон’юктурно, іноді по недомисленню, рідко приділяла йому увагу; картини художника часто залишалися ніби у тіні, і шлях їхній до широкого глядача не був усипаний лаврами. Між тим, у перспективі часу, постать Контратовича виступає в іншому художньому масштабі.
У сузір’ї видатних майстрів закарпатської школи, що по праву пишається іменами А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, А. Коцки, А. Борецького, Г. Глюка, 3. Шолтеса та інших, він посідає одне з провідних місць. Живописець неповторної своєрідності, Контратович зумів поєднати образне дослідження життя з його по-художницьки інтенсивними та загостреними переживаннями, знайти у мистецтві свій голос.
Такі роботи Ернеста Рудольфовича як “Похорони бідняка”, “Свято Іордана”, “Свячення води”, “Голод”, “Сирота”, “Ведуть заарештованих”; портрети жебраків, прочан, богомольців, калік на шляхах Закарпаття, церковних папертях, кладовищах — це надзвичайні художні документи епохи, твори величезної трагічної сили.
Емоційна напруженість пронизує і колористику Контратовича, що базується на контрастах та зіставленнях чорних, білих, синіх, темно оливкових, фіолетових тонів.
Позитивним началом у творчості митця виступають все ж не відчай, ненависть та гнів, а співчуття, любов, віра у людину і її високе призначення. На цьому грунтові виникають порівняно невеликі за розмірами, але монументальні за образним ладом сцени селянської праці, проникнуті величаво пісенними ритмами, серія “Карпатські мадонни” (1939–1972), що заполонюють своїм ліризмом, духовністю та величною красою. Побутописання уступає місце епосові народного буття, а точність факту як такого перетворюється в образи-символи, що засобами живопису конкретизують змістовні, моральні та естетичні узагальнення.
Книги про Ернеста Контратовича:
- Ернест Контратович. Альбом. Київ, Мистецтво, 1973.
- Ернест Контратович. Каталог виставки творів. Київ, 1990.
- Ернест Контратович. Живопис. Ужгород, Карпати, 2007.