ОЛЕНА ЯБЛОНСЬКА
1918–2009
Художниця, графік, сестра Тетяни Яблонської.
Народилася Олена Яблонська 28 серпня 1918 року у Смоленську. Її батько Ніл Олександрович, людина освічена та наділена багатьма талантами, був хранителем Смоленської художньої галереї. Мати Віра Георгіївна викладала іноземні мови. Тож і не дивно, що усі троє дітей (Тетяна, Олена та Дмитро – згодом відомий український архітектор) отримали блискучу домашню освіту: Тетяна пішла одразу у сьомий, Олена – у п’ятий клас. 1929 року родина переїжджає до Одеси, згодом – у Кам’янець-Подільський та Київ.
У 16 років, завдяки батьківській підготовці, Олена Нилівна вступила до Київського художнього інституту (нині НАОМА – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на живописне відділення. Малюнок, виконаний на вступних іспитах, привернув увагу своєю академічною майстерністю. Олена, так само як і її сестра Тетяна, вчилася у Федора Кричевського, а також у Костянтина Єлеви та Олексія Шовкуненка. Щойно закінчила інститут, як почалася війна. На три роки сім’я покинула столицю.
У 1944 році сестри повернулися до Києва. Жили в комунальній квартирі на вулиці Леніна. У ці дві маленькі кімнати з’їжджалися після війни всі родичі, приїхав і чоловік Євген Волобуєв, і якийсь час молоді жили в загальній кухні, за ширмою.
Яблонська двадцять років працювала у видавництві дитячих книг «Веселка». На її ілюстраціях виросло не одне покоління дітей.
З 1990 року відбувся ряд персональних виставок Олени Нилівни у Києві. Експонувала твори у Великобританії, Франції, Німеччині, Росії. Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України та інших, у приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Канади, США.
Книги про Олену Яблонську:
Книги з ілюстраціями Олени Яблонської:
- Наталя Забіла. Про дівчинку Маринку. Київ, Молодь, 1956.
- Введенський О. Про дівчинку Машу, про собаку Півника і про кішку Ниточку. Повість. Київ, Дитвидав, 1958.
- Глібов Л. Загадки й відгадки. Київ, Дитвидав, 1958.
- А ми просо сіяли. Українські народні дитячі пісні-ігри та забавки. Київ, Дитвидав, 1959.
- Марушка в семи кожушках. Українські народні загадки. Київ, Дитвидав, 1959.
- Дмитро Мегелик. Рушничок. Київ, Дитвидав, 1963.
- Петро Сиченко. Найсмачніше яблуко. Київ, Дитвидав, 1963.
- Євген Пермяк. Квапливий ножик. Київ, Дитвидав, 1964.
- Дід Мазай та зайці. Київ, Веселка, 1964.
- Володимир Ладижець. Я малий собі гуцулик. Вірші. Скоромовки. Загадки. Київ, Веселка, 1965.
- Іван Сенченко. За лісом, за пралісом золота діжа сходить. Київ, Веселка, 1965.
- Володимир Мордань. Сонячний ранок. Київ, Веселка, 1966.
- Віктор Плахотников. Тими самими словами різні кажемо слова ми. Київ, Веселка, 1966.
- Компанієць Л. Біжимо стрічати весну! Вірші. Київ, Веселка, 1967.
- Наталя Забіла. Наша Батьківщина. Київ, Веселка, 1968.
- Тамара Коломієць. Котилося котильце. Вірші. Київ, Веселка, 1969.
- Осінь золота. Репертуарний збірник для дітей дошкільного віку. Київ, Веселка, 1969.
- Ластівка з Лужиці. Вірші, загадки, лічилки. Київ, Веселка, 1969.
- Володимир Лучук. Хитрий лис фарбує ліс. Київ, Веселка, 1970.
- Григорій Храпач. Хто відгадає? Загадки. Київ, Веселка, 1972.
- Барвиста книжка. Вірші, казки, оповідання. Київ, Веселка, 1972.
- Микола Вінграновський. Мак. Київ, Веселка, 1973.
- Андрій Малишко. Березень. Київ, Веселка, 1974.
- Стежками дзвінкого дитинства. Київ, Веселка, 1975.
- Валентин Кириленко. Відгадки. Вірші. Київ, Веселка, 1975.
- Рильський М. Вам, щасливі діти! Вірші. Київ, Веселка, 1975.
- Хоробрий півник. Білоруська народна казка. Київ, Веселка, 1977.
- Кую, кую чобіток. Українські народні трудові співанки. Київ, Веселка, 1977.