ІГОР ДИЧЕНКО
1946–2015
Колекціонер, мистецтвознавець, художник, дослідник українського авангарду, засновник Міжнародного благодійного Фонду свого імені.
Ігор Диченко народився у 1946-у році в Києві. Закінчив Київський державний художній інститут. Працював у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, викладав історію мистецтва у Київському хореографічному училищі, був старшим науковим співробітником Музею історії Києва.
Свою унікальну колекцію, яка нараховує біля 8000 одиниць, Диченко почав збирати ще замолоду. Купував картини на стипендію та мізерні гонорари від публікацій у газеті “Молода гвардія”. Бездоганний смак ти зацікавленість мистецтвом дозволили Ігорю Сергійовичу зібрати справжні шедеври, серед яких – роботи Анатолія Петрицького, Олександра Хвостенка-Хвостова, Вадима Меллера, Михайла Бойчука, Леся Лозовського, Василя Седляра, Олександра Богомазова, Василя Єрмілова, Казимира Малевича, Давида Бурлюка, Василя Касіяна, Миколи Глущенка, Віктора Пальмова, Марії Синякової, Соломона Нікритіна, Олександра Тишлера, Любові Попової. Крім того, Диченко цікавився театром та балетом, що позначилося і на його колекції. Остання включає в себе і збірку автографів – Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Анни Ахматової, Сержа Лифаря та інших зірок.
В радянський час збірка Ігора Диченка входила до десятки кращих в СРСР, а сам колекціонер неодноразово виступав консультантом провідних аукціонів світу з російського та українського авангарду. Окремі частини зібрання Диченка виставлялися починаючи з середини 1980-х років у США, Франції, Польщі, Нідерландах, Австрії, Данії, Росії, Канаді, Японії, Німеччині, Угорщині тощо.
Ігор Диченко написав безліч статей про українських художників епохи авангарду та середини ХХ століття. Автор книги “Євген Лисик”, що вийшла у 1978-у році.
Диченко також відомий тим, що категорично відмовлявся продавати будь-які експонати своєї колекції. Кілька останніх перед смертю років він зберігав її у київському музейному комплексі “Мистецький Арсенал”, де частково колекція неодноразово виставлялася. Казав, що повністю й сам ніколи не бачив своєї колекції. Найкращі живописні твори з ней репродуковані у каталозі Малевич Плюс, виданому у Польщі у 1994-у році.
“Я з кожним днем усе більше і більше ціную українську культуру і цілком впевнений, що вона гідна посісти місце в контексті європейської і світової, – казав Ігор Сергійович. – Адже спорт і культура – такі сфери, де перемога та досягнення радують усіх. Ось чому я із задоволенням надаю работи на зарубіжні виставки. У великій мірі це й данина пам`яті художникам складної долі”.
Книги про Ігоря Диченка:
- 13 Theatrical sketches from Igor S. Dychenko’s Collection / 13 театральных эскизов из собрания Игоря Дыченко. Spaso House, 1985.
- Каталог Малевич Плюс. 1994.
- Колекція Ігоря Диченка. Каталог. Київ, Мистецький Арсенал, 2015.
Книги Ігоря Диченка:
- Игорь Дыченко. Татьяна Яблонская. Жизнь. Альбом. Москва, Советский художник, 1973.
- І. С. Диченко. Євген Лисик. Київ, Мистецтво, 1978.
Статті Ігоря Диченка:
- Ігор Диченко. Крила музи Георгія Нарбута. З журналу “Народна творчість та етнографія”, № 6 за 1966 рік.
- Олег Животков. Сергій Животков. Олександр Животков. Живопис. Київ, 1997.